ПОШЕРХНУТИ, не. Док. до шерхнути. Од ліктя було тіло біле, як папір, а пальці зчорніли, поморщились, пошерхли (Нечуй-Левицький, I, 1956, 148); За цей час Сергій разюче змарнів, шкіра на обличчі пошерхла й лущилася, очі глибоко запали (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 124); Аркадію пошерхло в роті, він не міг вимовити й слова (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 259); Нащо вже кукурудза, тривка до безводдя і тая рідка та дрібненька вродила, ще й дозріти не встигла, а вже листя на ній пошерхло, як жерсть іржава зробилося (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 297).