ПОЩА́ДОК, дку, чол., діал. Пощада. Без пощадку — немилосердно. Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 414).
ПОЩА́ДОК, дку, чол., діал. Пощада. Без пощадку — немилосердно. Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 414).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 492.