в означеннях
Тлумачення, значення слова «пощастити»:

ПОЩАСТИТИ, ить, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумано). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); — Однак мені все ж шалено пощастило, що я застав дома вас! (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 178);
//  з інфін. Успішно здійснити якийсь намір. — Нарешті нам пощастило зустріти здобич (Юрій Яновський, II, 1958, 153); Того вечора мені пощастило поговорити з деякими кореспондентами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 336);
//  з інфін. Випасти (про щасливу пагоду). За юних років мені пощастило слухати кобзаря Михайла Кравченка (Гильський, IX, 1962, 202).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 492.

Коментарі (0)