в означеннях
Тлумачення, значення слова «пошкодувати»:

ПОШКОДУВАТИ, ую, уєш, док.

1. перех. Пожаліти кого-, що-небудь, відчути жалощі до когось, чогось. — Легше... легшенько, дочко, — обізвався він. — Не налягай так на ноги! ..Аби надвечір до міста добрести. Пошкодуй моїх ніг старих (Панас Мирний, III, 1954, 67); [Полковник:] Ворог ніколи не дріма і при знагоді ніколи він тебе не пошкодує (Марко Кропивницький, V, 1959, 479).

2. неперех., за ким — чим, за що, об чому, об чім і без додатка. Відчути жаль за ким-небудь або каяття з приводу чогось. Коли б вона була виїхала відсіля, може, ніхто і не згадав би її, не пошкодував би за нею (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 88); Гніздечко знайшли, зруйнували, а потім самі ж і пошкодували за. свій вчинок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 157); Швидко вже об тім ти пошкодуєш, тільки буде пізно (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 209); Одинока дівчина в селі, Марія Решетар, згодилася вийти заміж за Андрія. Але після.. вона пошкодувала (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 31); Марія пошкодувала, що не принесла дітям хоч якийсь окраєць від зайця (Михайло Стельмах, I, 1962, 515).
 Не пошкодуєш (не пошкодуєте) — не будеш (не будете) жалкувати, каятися. — Візьміть мене, не пошкодуєте. Я вам золото знайду в тайзі... (Олесь Донченко, II, 1956, 21).

3. перех. і з інфін. Не хотіти віддати, втратити що-небудь, ввести себе у видатки. Онися подивилась, що паска дуже здорова, й пошкодувала оддавати старцям (Нечуй-Левицький, III, 1956, 205); Пошкодував заводчик скоби назовні вмурувати, себе у видатки загнати, щоби робоча людина не могла вільним, чистим повітрям нагору ходити (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 17).
 Не пошкодувати чого — дати, вкласти щось у достатній кількості, зробити витрати. Голубці, хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м'яса, ні приправи, вже не смакували гостям (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 194); Нічого не пошкодувало село для знатної доярки (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 198); Не пошкодувати життя (голови) за кого — що — битися, боротися до кінця, захищаючи кого-, що-небудь. Федя співає про героя-моряка, який не пошкодував свого життя за велике народне щастя (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 56); Чубенко за свого й голови не пошкодує (Юрій Яновський, II, 1958, 212); Не пошкодувати сил — старанно попрацювати, докласти багато зусиль для виконання чого-небудь. Трудящі України не пошкодують сил, щоб процвітала й міцніла наша Батьківщина (Комуніст України, 5, 1967, 11); Не пошкодувати фарб — барвисто змалювати, описати кого-, що-небудь. Автор не пошкодував у тому творі натуральних фарб (Василь Еллан, II, 1958, 190).

4. неперех., кому, чому, рідко. Завдати шкоди кому-, чому-небудь. Не турбуйся, голубко, я обережний — і ні собі, ні справі не пошкодую (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 485.

Коментарі (0)