в означеннях
Тлумачення, значення слова «пошкоджувати»:

ПОШКОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОШКОДИТИ, джу, диш, док.

1. перех. Виводити що-небудь з ладу; псувати, руйнувати. Горох слід висівати якнайдалі від посівів багаторічних бобових трав, бо його можуть пошкоджувати спільні шкідники (Зернові бобові культури, 1956, 27); При зниженні знову прийшов [льотчик] до тями, посадив літака, навіть не пошкодив (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 21); Він і-зараз не знао, чи то його кулі пошкодили управління літакові, чи злоба занизько кинула фашиста до землі (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 182);
//  Діставати якусь травму. Тільки надвечір розійшлися з княжих теремів новгородські гості, бояри київські й воєводи.. Всі були цілі, здорові і ніхто з них не пошкодив ні свого, ні чужого тіла (Семен Скляренко, Святослав, 1956, 461); Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (Олесь Гончар, III, 1959, 126);
//  безос. Саме шмаття лишилось на льотчикові від його бриджів та від чобіт... А найгірше, що руку пошкодило (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 22).

2. тільки док., неперех., кому, чому. Своїми діями, вчинками зробити прикрість людині або завадити якій-небудь справі. [Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Леся Українка, II, 1951, 427); Зовсім не попереджена Неля може більш пошкодити справі, ніж допомогти (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 354);
//  Завдати шкоди здоров'ю. Коли б я думав, що подоріж пошкодить Вашому здоров'ю, я не важився б намовляти Вас пускатись в дорогу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 399); Дощ ілляв, як з відра. Бігла б і мокрою, але боялася, що перестудиться сильно і то пошкодить дитині (Гнат Хоткевич, II, 1966, 271);
//  Перешкодити, стати на заваді. Правитель королівської канцелярії знав так само, що відсутність орди не може пошкодити здійсненню намірів Потоцького (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 368).
 Не пошкодило [б] (не пошкодить) — було б (буде) корисним, не зайвим. — Не пошкодило, якби, й ви взяли стирочку та хоч би з того піаніно трошки пил змели! (Леся Українка, III, 1952, 503); Осокін швидко зміркував, що йому зовсім не пошкодить походити по шахті з таким знавцем гірничорудної справи, як Штарков (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 256).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 484.

Коментарі (0)