ПОШКУТИЛЬГАТИ, аю, аєш, док. Повільно піти, шкутильгаючи. Панок пошкутильгав собі кудись (Іван Франко, I, 1955, 372); Іван засміявся дрібненьким юнацьким сміхом і пошкутильгав до кілка, де він поклав свій чемоданчик (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 161); Прокіп пошкутильгав на милицях сам (Василь Кучер, Голод, 1961, 34); Ведмежа пошкутильгало їм [овечкам] назустріч (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 75).