в означеннях
Тлумачення, значення слова «пошматувати»:

ПОШМАТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Порвати, подерти на шматки. З великими труднощами, пошматувавши одяг і в кров подряпавши тіло, видерлася Сахно на той бік, кленучи себе за хлоп'ячі витівки (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 56); Лихий шторм пошматував вітрила (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 5); Вже не швидко в очах Закидайла з'явилось прояснення, а в рухах рішучість. Він люто пошматував ненависну записку (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 188);  * Образно. [Ластівка:] Тиша мертва над селом нависла... Та де ж той вітер, свіжий і рвучкий, щоб тишу цю пошматував нестерпну!.. (Олександр Левада, Драми.., 1967, 79);
//  Роздерти тіло на шматки. Він згоден був, щоб його пошматували власні міни, тільки б не дихати цим смородом (Олександр Довженко, I, 1958, 285);
//  Дуже побити.
 Пошматувати серце (душу) — завдати моральних ран, травмувати. Стоптала ти любов мою, Ти серце без жалю пошматувала — Я все ж тебе люблю (Максим Рильський, I, 1960, 97); [Андрій:] Велика вам дяка, чесний ви чоловік!.. Взяли мою жінку, розірвали моє серце, пошматували душу, соромом покрили мою голову!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 491).

2. Розділити, розчленувати, подрібнити (країну, землю і т. ін.). Землі я кожним роком усе меншає.. Ділять її межи собою мало не на грядки.. І що воно буде, як люди отак пошматують землю, з чого вони хліб їстимуть тоді? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); [Ярослав:] А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 487.

Коментарі (0)