ПОШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Шморгати час від часу. Серед дітей і Андрійко Гребінок, міцно затискує в руці шапку, пошморгує носом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 373).
ПОШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Шморгати час від часу. Серед дітей і Андрійко Гребінок, міцно затискує в руці шапку, пошморгує носом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 373).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 487.