ПОШТМЕ́ЙСТЕР, а, чол., заст. У дореволюційній Росії — керівник поштової контори. Сказано: як є, цілий повітовий уряд, окрім казначея (скарбника), окружного, поштмейстера, стряпчого («царевого ока!») та станових, — був панський виборний… (Панас Мирний, I, 1949, 207); З станції вискочив молодий повновидий поштмейстер і виніс ослін (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390).