ПОШТУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал.
Навмисне штовхати кого-небудь, щоб скривдити,
образити. Почали [панни] попрікати мене і батьком злодієм,
ба, почали й поштуркувати по кутках (Іван Франко, III, 1950,
101);
// Виявляти зневагу до кого-небудь. Панські слуги
йдуть попри нас, також сміються, кепкують собі,
поштуркують нас, але до нас ані слова (Іван Франко, II, 1950, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 490.