Словник української мови

ПОШУКАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка. Шукати якийсь час. Потім прийшлось довгенько пошукати, поки знайшла я той «Жаль» (Леся Українка, V, 1956, 101); Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя! (Тарас Шевченко, II, 1963, 137);  * Образно. Добро треба пошукати, а зло само прийде (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 32).
♦ Пошукай (пошукайте, пошукати) такого (такої, таких); Пошукати [треба]; Пошукати по всьому світу; Пошукати удень, та ще з світлом — уживається на означення кого-небудь, хто відзначається рідкісними позитивними якостями, або чого-небудь рідкісного, надзвичайного. — Та нехай би там хоч і сто невісток було, а я Дарки не дам, бо я без неї як без рук. Пошукай-но ще такої дівки (Леся Українка, III, 1952, 668); Он, якавона, їхній снайпер і майбутній історик, Марія Вогучар! Пошукайте такої дівчини в інших полках! (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 441); Я сказав лиш, що в тебе краса Чарівна, пошукати такої (Іван Франко, XIII, 1954, 117); Скажу тобі, Демиде, такий кожух, що по всій Таврії пошукати! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 320); — А той Василь Коваленко, каже [Пріська], такий гарний, що по всьому світу пошукати... як картина... (Панас Мирний, I, 1949, 317); Такої сливи, як у нас, пошукати треба (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 78); Смільчака такого, такого красеня, такого розумниці, як цей хлопчик удався, пошукати по цілім широкім і великім світі та ще удень, при ясному сонцеві, та ще із свічею пломенистою (Марко Вовчок, I, 1955, 346); Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465).