Словник української мови

ПОСІ́БНИК, а, чол. Книжка або наочне приладдя, карта і т. ін., що використовуються у процесі навчання. Наукові працівники університету [Київського] за останні роки надрукували багато підручників і навчальних посібників та монографій з різних галузей знань (Наука і життя, 8, 1959, 42); Різні види наочних посібників успішно застосовуються на заняттях семінарів і шкіл основ марксизму-ленінізму (Комуніст України, 2, 1966, 56);
//  Взагалі довідкове видання з певної галузі знань. Так по частинах народжувалася перша наукова карта Аральського моря, яка і в середині двадцятого сторіччя є кращим.. посібником для навігаторів і для географічного вивчення Аральського моря (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 369).