в означеннях
Тлумачення, значення слова «посічений»:

ПОСІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до посікти. Подаючи на стіл, борщ посипають посіченою зеленню петрушки (Українські страви, 1957, 97); Брезент був геть посічений осколками, в нього задимало вітром (Олесь Гончар, III, 1959, 182); Дмитро допитливо подивився на блідо-жовтий, посічений зморшками, присушений вид жінки (Схельмах, На.. землі, 1949, 176); [Гарасим:] Ну, та й завзятий народ запорожці! Гайдамаки стогнуть та крекчуть, а вони на гамуз посічені, тілько й усього зосталося, що язик у роті, а й ним не перестають реготати та жартувати (Панас Мирний, V, 1955, 95); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 310); Миючись під душем поруч Семена Ларивоновича, він, завжди поглноав, здригаючись, на посічені мінними осколками бригадирові руки, на запалі груди, що дихали важко й часто (Юрій Яновський, II, 1954, 138);
//  у знач. прикм. Повернувся [Микола] з моря ледве живий. Посічений, настріляний, без ноги (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 8);
//  посічено, безос. присудк. сл. Всі двері, клямки всі посічено шаблями (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 205).

2. у знач. прикм. Який посікся (про волосся). Короткі посічені коси настовбурчились на його голові, неначе колючки на їжакові (Нечуй-Левицький, III, 1950, 370).

3. у знач. прикм. Який обтріпався; обтріпаний (про тканину). — Вже навіть лиштва посіклася до решти, — тереблячи, піднімає вгору подолок спіднички. — Скажи на милість, а вчора ніби була не посічена? — удавано дивуючись, розводить руками Олена (Михайло Стельмах, I, 1962, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 330.

Коментарі (0)