в означеннях
Тлумачення, значення слова «посідати»:

ПОСІДАТИ 1, аю, аєш, недок., ПОСІСТИ, сяду, сядеш, док., перех.

1. Брати у своє володіння, привласнювати що-небудь, заволодівати чимсь. [Петро:] А які то християни, що і до церкви ходять, і десять раз на день моляться, а на думці — як би.. чужу худобу посісти, чужим добром поживитися? (Панас Мирний, V, 1955, 178); Аби був очерету солодкого дрібний уламок; — смокчуть [діти], і раді-веселі, мов папство-багатство посіли (Леся Українка, I, 1951, 307); Коли Іван посів невелике, але зручне господарство Гординської і став чи не кращим господарем за батька, мати перейнялася повагою до сина (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 231); Повелося так, що чоловіки сюди не заходять, жінки посіли цю світлицю (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 8);
//  тільки недок. Мати що-небудь у своїй власності, володіти чимсь. Настало кілька сонячних золотих днів. Ґазди ходили, розглядали свою землю, скільки її хто посідав... (Ольга Кобилянська, III, 1956, 525); — Це в нас куркуль був Осауленко.. Найкращі землі, родючі балки — він посідав, Осауленко (Олесь Гончар, Нов., 1954, 82); Могутній кіммерійський союз племен, який робив успішні походи в цивілізовані країни Передньої та Малої Азії, посідав територію далеко більшу, ніж Керченський півострів (Наука і життя, 12, 1965, 7);
//  тільки недок., перен. Мати від природи якісь здібності, хист до чогось і т. ін. Зоня посідала, крім енергії, також дар пізнавати доброту людського серця, вміла собі єднати любов інших (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 65).
 Посідати (посісти) владу — займати панівне становище; мати право або можливість розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь. Гідний той лиш владу посідати, Що не гнувся, як до неї йшов! (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 43); Від своїх дідів Владу я посів, І її ж у спадок Візьме мій нащадок (Микола Зеров, Вибр., 1966, 454); Посідати (посісти) трон (престол і т. ін.) — бути, стати монархом, папою і т. ін. Вільгельм [син імператора Франца Іосифа] залишався, таким чином, без династичних перспектив, тому й претендував посісти трон бодай українського короля (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 80); З 1939 року, після папи Пія XI, апостольський престол у Ватікані посів Пій XII (Остап Вишня, I, 1956, 457).

2. у сполуч. із сл. місце і т. ін. Займати місце, розміщатися де-небудь. Лізуть [студенти] у теплушку, посідають місця на дверях, ноги звішують додолу (Іван Микитенко, I, 1957, 105); Згодом прийшов секретар сільради, низенький, натоптаний дідок, і, тихенько посівши своє місце поруч голови, негайно занурив руки й очі в папку з паперами (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 309);
//  у сполуч. із сл. посада і т. ін. Перебувати на якій-небудь посаді; обіймати (у 6 знач.). Він посідав значну та високу посаду полкового обозного лейстрових [реєстрових] козаків (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 9).
 Посідати (посісти) провідне (значне і т. ін.) місце (становище) — відігравати видатну роль, мати велике значення. Нині соціалістичний сектор посідає домінуюче становище в переважній більшості європейських соціалістичних країн (Комуніст України, 5, 1970, 85); У жодній країні світу мистецтво не посідає такого почесного місця, як в нашій країні (Мистецтво, 1, 1957, 6); З початку свого існування Києво-братська школа посіла провідне місце на Україні і набула значення вищого учбового закладу (Наука і життя, 7, 1967, 22); Посідати (посісти) позицію чого, яку — дотримуючись певних поглядів, керуючись якимсь рішенням, відповідним чином діяти або висловлюватись. На цей раз Іван Антонович посів позицію примирення (Олесь Гончар, III, 1959, 213); Посісти своє (належне і т. ін.) місце в житті (колективі і т. ін.) — досягти певного становища в суспільстві, в колективі. Ви вже не молоденький, женитися збираєтесь... Чи не мудріше було б спершу якесь місце в житті посісти, а вже потім брати на себе відповідальність за сім'ю? (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 93); — Мова йде про те, як допомогти учениці знову посісти своє місце в колективі, яке вона втратила! (Олесь Донченко, V, 1957, 482).

3. Брати гору над ким-, чим-небудь, перемагати когось. — Чого се ти так задумався? об чім все мислиш? — А все думаю, хто кого посідає — сильний безсильного чи безсильний того? (Марко Вовчок, I, 1955, 158); Шкода, якщо конове ремество [ремесло] посяде такий великий талант! (Панас Мирний, V, 1955, 385);
//  Підкоряти собі, своєму впливові. [Тетяна:] На кого, на кого, а що на Михайла, то не надіялась ніколи, щоб його так посіла жінка, що й з дому не пускає, з родом-родиною побачитись... (Карпенко-Карий, III, 1961, 43).

4. перен. Опановувати, охоплювати когось, оволодівати ким-, чим-небудь (про думки, почуття і т. ін.). А який його сум понімав та посідав часом, то й не сказати (Марко Вовчок, I, 1955, 334); Думки посідали Зінька, не давали йому впокою, гнітили йому серце, розсаджували голову (Борис Грінченко, II, 1963, 324); Ледве перевівши дух, він боязко присів, і його зігпена постать у сумній задумі схилилася біля стола.. Голову посів рій думок (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 190);  * Образно. Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров'ю свого серця, щоб ви лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Леся Українка, I, 1951, 191).
Бодай вас злидні посіли див. злидні; Горе (лихо і т. ін.) посіло кого — те саме, що Лихо обсіло кого (див. обсідати). Тяжке горе, що так несподівано посіло її, гнітило ще саму тільки душу (Любов Яновська, I, 1959, 376); Злидні посідали (посіли) кого — хтось живе (жив) убогим, нужденним життям. Лихо та злидні нас посідали, — Панство веселе гуляло (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 327.

Коментарі (0)

ПОСІДАТИ 2, аємо, аєте і діал. ПОСІСТИ, сядемо, сядете, док.

1. Сісти (про всіх або багатьох). Троянці, в човни посідавши І швидко їх поодпихавши, По вітру гарно поплили (Іван Котляревський, I, 1952, 158); За столом вже молодая Сіла на посад, На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Леся Українка, I, 1951, 323); Данило ввійшов до намету й ліг на ведмежих шкурах. Навколо нього посідали Мирослав, Дмитрій і Дем'ян (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 325); Зібралася як слід уся громада; Посіли; гомонять... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 90).

2. тільки посісти, на кого — що, діал. Вкрити кого-, що-небудь тонким шаром. Курява посіла на семінаристів, обліпила їм лиця так, що вони не впізнавали один одного (Нечуй-Левицький, I, 1956, 335);
//  Випасти, осісти (про росу, туман і т. ін.). Місяць скотився низенько й побілів. Густа роса посіла на всякі рослини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 68).

3. тільки посісти, перен., діал. Пропасти, загинути. Коли ж прибігає сам Васюта конем: — Біда, пане гетьмане! Отепер ми посіли! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 170).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 328.

Коментарі (0)