в означеннях
Тлумачення, значення слова «посіяти»:

ПОСІЯТИ, ію, ієш, док., перех. і без додатка.

1. Певним способом розтрушуючи, розсипаючи, вкинути зерно, насіння в оброблену землю для вирощування. Посіє колгосп впору — буде що везти в комору (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 371); Жито посієм за садом на полі, Щоб хліба вродило голодним доволі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 426); Зорав, посіяв він горох, заволочив, Лж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); — І так-таки ти сам себе вини: Що, братику, посіяв, те й пожни! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 6); Вона вчасно виоре і швидко посіє (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 34);  * Образно. — Співаночки мої милі, Де я вас подію? Хіба я вас, співаночки, Горами посію, — стиха обізвалась до нього Марічка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 316); Щасливий той, хто вільну й горду Посіяв пісню у серця (Терень Масенко, Побратими, 1950, 33);
//  спец. Помістити мікроорганізми в поживпе середовище для розмноження.
Де не посій (посієш), там (то) [і] вродиться (вродить) хто: а) хтось встигає скрізь побувати, когось можна скрізь зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (Іван Котляревський, II, 1953, 29); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов'їха! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 16); Я обережно з сіней всовуюсь до хати і притуляюсь до одвірка. Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 133); б) хтось уміє пристосуватися до будь-яких обставин у житті. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 227); Жди кум пирогів — посіяла пшеницю, жарт. — уживається, коли йдеться про плани на далеке майбутнє, які невідомо чи здійсняться. Параска відраджувала сина. — Кого ти береш? — Вона трудівниця... — Куди ти ведеш?.. — Скоро свою [хату] поставимо.. — Жди кум пирогів — посіяла пшеницю... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 215).

2. Засіяти зерном, насінням яку-небудь ділянку землі. Оце посіє ниву матері, а тоді... (Олесь Гончар, II, 1959, 221).

3. перен. Викликати, збудити в когось яке-небудь (перев. негативне) почуття, переживання і т. ін.; навіяти, вселити (у 3 знач.). Аж ось сьогодні він сколотив усе, посіяв тривогу, встав перед нею незрозумілим питанням, яке конче треба було рішити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 297); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів. І досить (Андрій Головко, II, 1957, 553); Це була стара й давно відома їхня [фашистська] тактика — сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту. Щоб паралізувати всі комунікації, а певніше — посіяти страх серед інтендантів і тилових команд, які постачали фронт (Василь Кучер, Голод, 1961, 171);
//  перев. із сл. в серце, в душу і т. ін. Виховати в когось пегше ставлення до кого-, чого-небудь; прищепити. Саме Катерина Назарівна посіяла в наші дитячі серця любов до скривджених людей і ненависть до багатіїв (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 53);
//  Спричинитися до появи, виникнення якого-небудь почуття, переживання, настрою або до відповідних зовнішніх проявів цих почуттів, переживань у кого-небудь. Тривожні чутки з загонів Тульського посіяли паніку серед військ Вишневецького (Іван Ле, Наливайко, 1957, 93); В густій, темній бороді Гната смерть дружини посіяла багато сивини (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 310).
 Посіяти ворожнечу (незгоду, розбрат і т. ін.) між ким — посварити кого-небудь, нацькувати один на одного. Замість єднання та братерства між двома народами, єзуїти в колегіях посіяли пекельну ненависть та ворогування (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 17); Хто, розкажіть ви мені, хто вигадав меч смертоносний? Що то за серце було? Криця холодна, тверда. Хто поміж людом посіяв незгоду, хто війни накликав? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 285); Партія викриває підступну антикомуністичну пропаганду ідеологів імперіалізму, що намагаються перешкодити нашому успішному рухові вперед, посіяти ворожнечу між народами СРСР (Комуніст України, 6, 1966, 67).

4. перен., розм. Розкидати, насипати щось де-небудь; посипати чимсь. Берестовський узяв двома пальцями з блюдечка трохи корму й посіяв на воду (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 157); — Прийдеш завтра до мене. А сьогодні вечором [увечері] зробиш не менш, важливу справу, — вийняв з-під подушки листівки. — Посієш їх по селу. Не побоїшся? (Михайло Стельмах, I, 1962, 440).

5. розм. Те саме, що загубити 1. З-під очей у мене хто хоч бери, я не бороню, і своє усе посію, де хустку, де підбрівник, де сапу; де що роблю, там і покину (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 365); — Де це ти картуза посіяв? — питає Явтух. — Сонце голову напекло, пухирі схоплюються... (Юрій Яновський, II, 1954, 191); Мав [Євген] звичку все виносити з дому. Оце посіяв плаща на пасіці (Василь Земляк, Гнівніш Стратіон, 1960, 200).

6. розм. Почати йти, сіяти (про дрібний дощ, сніг).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 330.

Коментарі (0)