ПОСІКТИ, ічу, ічеш, док., перех.
1. що і чого. Ножем
або яким-небудь іншим гострим знаряддям подрібнити
що-небудь. Коли Захарко начистив картоплі, посік
м'ясо на котлети та попорав інші Явдошині роботи,
звелено було йому носити воду з криниці (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 414); Купить [жінка] невеликий буханець хліба,
посіче дві-три цибулі з двома-трьома яйцями, та й тим
дітей годує (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 71);
// перев. чим.
Сильно вдаряючи або б'ючи чим-небудь, порвати,
пошматувати чи порубати на шматки щось; вдаряючись
у щось, порвати, пошкодити в багатьох місцях. Дід дав
йому чисту сорочку замість тої, що дворові посіпаки
посікли різками, змочив рани настоєм цілющої трави
(Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 42); Підвипивиш, він
батогом посік на жінчиних плечах блузку (Михайло Стельмах, I,
1962, 131);
// перен. Перетяти поверхню чого-небудь
у багатьох місцях (про заглибини, зморшки і т. ін.).
Похмурі зморшки посікли вздовж, впоперек і навкіс
йому чоло (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 67); Щасливий,
хто влив свою силу В єдиний всетворчий потік, Хто
зводив тут брилу на брилу, Хто мармур узором посік
(Микола Бажан, Роки, 1957, 261).
2. кого. Убити шаблею або іншою холодною зброєю
всіх або багатьох. Січа та довго тривала, аж поки усіх
не посікли (Павло Тичина, I, 1957, 105);
// Убити, порубавши
тіло. На приволзьких берегах в грізнім бойовиську —
Посікли ми на шматки гадину фашистську (Степан Олійник,
Як ми кажем.., 1951, 212);
// Заподіяти багато глибоких
ран шаблею, сокирою тощо, перебити в багатьох
місцях;
// безос. Сперанському посікло ноги. Щура
заходилась тут же на місці перев'язувати (Олесь Гончар, III, 1959,
234).
♦ Посікти на капусту див. капуста.