ПОСІ́ЛІСТЬ, лості, жін., заст., рідко. Володіння (у 2 знач.), маєток. Продавши свою невеличку посілість у Синяччині, жив [Кисилевський] з мізерної пенсії канцеляриста (Іван Франко, VI, 1951, 236); З гір, з міста Кімполунга, де прожила я з родичами п'ятнадцять років, переселились ми на невеличку свою посілість на Буковині (Ольга Кобилянська, III, 1956, 571).