в означеннях
Тлумачення, значення слова «поскакати»:

ПОСКАКАТИ, ачу, ачеш, док.

1. Почати скакати, стрибаючи, пересуватися в певному напрямі. Василина легко поскакала по камінні й вискочила на другий берег (Нечуй-Левицький, II, 1956, 139); З шматком хліба у руках вистрибом поскакав він до Карпа, що сидів верхи на тину (Панас Мирний, I, 1954, 244); [Терешко:] Глянь, який козарлюга!.. Усяка дівка тільки побаче [побачить] — козою за ним поскаче! (Карпенко-Карий, III, 1961, 47); — Суліман, Суліман! — підбігла до нього Слава і, почепившись за плече, поскакала поруч з ним на одній нозі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 400);
//  Побігти навскач (перев. про коней). Кінь неначе постеріг, що страшна небезпечна хвиля вже минула, і.. поскакав тихіше (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 180); Спершу поволі, а потім, відійшовши кілька кроків від бойовища, обернувся [лось] і чимдуж поскакав у ліс (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 54);
//  Почати рухатися в якомусь напрямі, раз у раз ударяючись об землю та пружно відскакуючи від неї (про предмети). Тимко встав і, розмахнувшись, шпурнув кирку. Вона металево бренькнула і, .. підплигуючи по льоду, поскакала мало не до середини Дону (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 484);  * Образно. Весілля, а вона матір'ю. Це ж. всі молоді боярині заздритимуть. А що одягти? Враз думка її поскакала вбік, і вона охопила лоб рукою (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 144).

2. Навскоки, галопом поїхати верхи на коні (про вершника). Куди Яр-Тур не поскаче, Золотим шоломом посвічуючи, — Купою на купі Поганськії трупи (Панас Мирний, V, 1955, 266); На вороному коні, важко розсікаючи пругке повітря, назустріч вершникам поскакав начдив Пархоменко (Петро Панч, Вибр., 1947, 386).

3. Скакати якийсь час. Пташка часом поскаче в галузках, потрусить хвостом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 414); [Меценат:] Нехай тим часом тут поскачуть міми, а потім ті єгиптянки «безкості», що то показують з мечами штуки (Леся Українка, III, 1952, 447);
//  розм. Потанцювати. Нащо мені музики — в мене свої язики: я заграю, поскачу і нікому не плачу (Номис, 1864, № 12542); [Іван:] Молоде дівча — йому не диво: раз пожуриться, удруге поскаче — се вже так заведено (Степан Васильченко, III, 1960, 38);
//  коло кого, розм. Докласти зусиль, умовляючи кого-небудь виконати якесь прохання, зробити щось; добре попросити. — Не бійсь, поскачуть коло мене, Поки візьму я в рот хоч страву, хоть печене! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54).
Ти в мене ще поскачеш; Поскачеш у мене циганської халяндри — уживається як погроза, нахваляння завдати прикрості кому-небудь за щось. — Тепер ти, голубчику шибенної вдачі, потанцюєш і поскачеш у мене циганської халяндри, — звертався [Плачинда] в думках до Романа (Михайло Стельмах, I, 1962, 462).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 331.

Коментарі (0)