Словник української мови

ПОСХО́ПЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док. Схопитися, швидко встати (про всіх або багатьох). Обняло всю покрівлю.. Вони посхоплювались, побігли до хати й почали виноситься (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 206); [Кармелиха:] Дверима рипне хто, під вікном застукотить — вони [діти] вже, як ті пташенята, посхоплюються, порадіють (Степан Васильченко, III, 1960, 238); Коли пісня стихла, Ольга підвелася. За нею посхоплювалися і всі дівчата (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 220);
//  Прокинувшись вранці, встати з постелі (про всіх або багатьох). Їх вже і сон не брав. Сонечко зійшло, вони й посхоплювались (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10); — А ви чому так рано посхоплювались? (Олесь Донченко, V, 1957, 541).