ПОСХО́ПЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док.
Схопитися, швидко встати (про всіх або багатьох). Обняло
всю покрівлю.. Вони посхоплювались, побігли до хати й
почали виноситься (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 206); [Кармелиха:]
Дверима рипне хто, під вікном
застукотить — вони [діти] вже, як ті пташенята,
посхоплюються, порадіють (Степан Васильченко, III, 1960, 238); Коли пісня
стихла, Ольга підвелася. За нею посхоплювалися і всі
дівчата (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 220);
// Прокинувшись
вранці, встати з постелі (про всіх або багатьох). Їх
вже і сон не брав. Сонечко зійшло, вони й посхоплювались
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10); — А ви чому так рано
посхоплювались? (Олесь Донченко, V, 1957, 541).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 393.