Словник української мови

ПОСКУПИ́ТИСЯ, плюся, пишся; мн. поскупляться; док. Виявити скупість, надмірну економність; пошкодувати витратити гроші на що-небудь або подарувати щось кому-небудь. Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, — Присилай же гвіздки Забить домовину! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 156); — Наум Семенович!.. Треба поспішати якможна [якомога]. Не поскупись найняти збіржу (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 83); — Ти гадаєш, я поскуплюся? Для тебе, Лкове, мені нічого не жаль (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 122);
//  на що, чим. Дати, витратити дуже мало чого-небудь. Наділив бог і розумом, ..і вродою, та на талан поскупився (Словник Грінченка);  * Образно. Потяг.. поволі сунув повз випалені пустельні ниви, що вже другий рік поскупились на хліб (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 29).
 Не поскупитися на що, чим — дати довол чого-небудь, щедро обдарувати, наділити чимсь. Яке їй діло до того, вірить він у карти чи ні, аби не поскупився на щось їстівне, а ще краще — на гроші... (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 6); Після смачного обіду, на який не поскупилась.. Уляна Григорівна, Дикун оглянув панське господарство (Спиридон Добровольський. Очак. розмир, 1965, 97); Зима цього року не поскупилася снігами (Іван Ле, Наливайко, 1957, 113).
♦ Не поскупитися на фарби — розповідаючи про кого-, що-небудь або описуючи щось, удатися до перебільшення, прикрасити факти. Ще тільки вчора Роман читав у газеті про нього [батька] захоплюючий нарис. Автор нарису не поскупився на фарби, використав, мабуть, усю свою палітру (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 11).