в означеннях
Тлумачення, значення слова «поскидати»:

ПОСКИДАТИ 1, аю, аєш, док., перех. Скидати куди-небудь докупи все або багато чогось. Васильок уже давно поскидав усі іграшки і сам тихенько примостився на руках у матері (Яків Баш, Вибр., 1948, 243); Поскидати дрова під повітку;  * Образно. В своїй розправі з буржуями Поет [П. Тичина] належне їм віддав: «Усіх панів до одної ями» Благополучно поскидав! (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 277).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 332.

Коментарі (0)

ПОСКИДАТИ 2, аю, аєш, док., перех.

1. Скинути з чого-небудь усе або багато чогось, зіштовхнути звідкись усіх або багатьох. Поскидала [Горпина] геть із лави усе зайве, щоб ногам просторніше було (Любов Яновська, I, 1959, 334); Хотів [вітер] поскидати дітей з воза, як комах (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 307); Шмепяк поскидав я воза клунки з білизною, розгнуздав коней, випряг їх, вийняв з-під заднього сидіння лантух з сіном і кинув їм на поживу (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 31).

2. Скинути з себе одежу, головні убори, взуття і т. ін. (про всіх або багатьох). Гласні підійшли під рундук, поскидали шапки (Панас Мирний, I, 1949, 380); Марія й Василина поскидали геову одежу і повбирались у буденну (Нечуй-Левицький, II, 1956, 119); Ми поскидали черевики, довго блукали по калюжах, плутаючи сліди (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 170);  * Образно. Листяні дерева й кущі давно поскидали літнє вбрання, і тільки смереки та кедри зеленіли (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 181).

3. перен. Позбавити влади, увільнити з посади і т. ін. всіх або багатьох. Ми, кажуть [бідняки], цих старшину й старосту й писаря поскидаємо, — інших настановимо: Зінька та Карпа (Борис Грінченко, II, 1963, 473); — Треба вибирати нових суддів.. Старі нам несподобні! Треба поскидати старих добросовісних, — загула громада (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 401).

4. розм. Звалити все або багато чогось (вантаж, пошу і т. ін.) на кого-, що-небудь; повисаджувати всіх або багатьох на щось. Параска Федорівна здивовано здвигнула плечима і, поскидавши на піч дітей, полізла туди й сама (Григорій Епік, Тв., 1958, 470).

5. на кого, перен., розм. Перекласти на багатьох що-небудь обтяжливе (провину, відповідальність і т. ін.).

6. Забравши, віднявши частину, зменшити якісь суми, кількості тощо.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 332.

Коментарі (0)