в означеннях
Тлумачення, значення слова «посланець»:

ПОСЛАНЕ́ЦЬ, нця, рідко ПОСЛА́НЕЦЬ, нця, чол. Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець. [Тхориха:] Раз увечері прибігає, до нас від Храпка посланець (Панас Мирний, V, 1955, 186); Аж скипів Бертольд, почувши Гордовитую відмову, До поета посилає Посланців тих самих знову (Леся Українка, I, 1951, 384); Допомоги все немає. Стало ясно — не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення (Олесь Донченко, I, 1956, 53);  * Образно. Два посланці Країни Рад — міжпланетні автоматичні станції «Венера-5» і «Венера-6» тримають курс до «ранкової зірки» (Радянська Україна, 12.I 1969, 2);
//  Представник держави, посланий в іншу державу з якою-небудь дипломатичною місією. Посланець цивілізованої Франції був зодягнутий з виключною, французькою, елеганцією [елегантністю] (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 100);
//  Делегат з'їзду, конгресу і т. ін. — Флоту і в нас нема, — пояснив херсонський посланець. — Всі, які були, судна ті ж таки грабіжники заграбували [пограбували], погнали за море з народним добром (Олесь Гончар, II, 1959, 42);
//  Представник свого народу у найвищому органі влади. За невтомну працю український народ виявляє О. Є. Корнійчуку своє велике довір'я, незмінно обираючи його своїм посланцем до Верховної Ради Радянського Союзу і до Верховної Ради УРСР (Літературна газета, 6.IX 1960, 1);
//  Виходець з іншого середовища, представник іншого народу, що в носісм найхарактерніших ознак та властивостей його. Тут радянських бійців бачили вперше і дивилися на них, як на посланців з іншого, незнайомого світу (Олесь Гончар, I, 1954, 232);
//  Виразник і ревний поборник чого-небудь. Славу твою, Києве, несли в віках стародавні і вічні кобзарі, світлі посланці народної правди і мудрість (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 153); У високому палаці над Віслою — варшав'яни відтоді називають його Палацом Миру — ще не раз лунали схвильовані голоси посланців дружби (Семен Журахович, Опов., 1956, 233);
//  перен., поет. Провісник чого-небудь. Перший посланець осені промчав по галицькій землі і золотими факелами позначив кордони володінь своєї господині (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 337.

Коментарі (0)