в означеннях
Тлумачення, значення слова «послідній»:

ПОСЛІ́ДНІЙ, я, є, діал., заст. Останній. — Не перший я, та й не послідній, Іду до пекла на поклон (Іван Котляревський, I, 1952, 121); Присудили за безчестя Із бідного штрапу [штрафу]. Продали у неборяги Посліднюю шкапу (Українські поети-романтики.., 1968, 383); — Ні, сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 456); — Жук! — кликнув учитель. Високий мордатий школяр піднявся з-за послідньої лави (Панас Мирний, I, 1954, 328); Тепер обидві разом прозивали себе послідніми словами й тягалися за волосся (Лесь Мартович, Тв., 1954, 316); Серед гостей старшої генерації йдуть поважні розмови на сучасні теми, про останні новинки, а втім, очевидно, найбільше про послідні виступи нового молодого отамана опришків Марусяка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 70);
//  у знач. ім. посліднє, нього, сер. Рештки, залишки від чого-небудь. — Здирають [попи] з мужиків посліднє, та ще накидаються їм на опікунів, ніби вони так за них дбають!.. (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 58);
//  у знач. ім. послідні, ніх, ми. Найгірші серед інших. [Денис:] Не погребуйте нашим братом і зробіть таку задля нас ласку, щоб вже ми змогли і людям сказати, що ми теж не з послідніх (Марко Кропивницький, II, 1958, 444).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 339.

Коментарі (0)