в означеннях
Тлумачення, значення слова «послух»:

ПОСЛУХ 1, у, чол.

1. Слухняне виконання чиїх-небудь наказів, розпоряджень, побажань, підкорення чиїйсь волі; покора. Батько-мати тепер уже не цуралися дочки, як спершу: вони її прихиляли до послуху то сим, то тим (Панас Мирний, II, 1954, 133); Полюбили оба [побратими] одну, бідну, нужденну робітницю,.. навиклу до мовчазного послуху, до покірливості безграничної (Іван Франко, I, 1955, 307); На чому будувала.. свій авторитет свята церква? На синівському послуху, на страху перед караючою господньою десницею (Ірина Вільде, Сестри... 1958, 34); Там, по обніжках, сивим полинем [полином] І медовою кашкою порослих, Блукали ми, бувало, день за днем, Забувши і про їжу, і про послух, Свавохьні [свавільнії діти... (Максим Рильський, II, 1960, 274).
Виходити (вийти) з послуху: а) переставати слухатися когось, коритися чиїйсь волі; виходити з покори. [Єпископ:] А ви шануйтесь та з послуху ніколи не виходьте (Леся Українка, II, 1951, 489); Василь відчув біду, відчув, що його покірна челядь вийшла з послуху (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 124); б) переставати нормально працювати, виходити з ладу (про машину, апарат і т. ін.). Домна вийшла з послуху. Хтось порушив її нормальний хід, хтось допустив помилку (Павло Загребельний, Спека, 1961, 131); Відмовляти (відмовити) в послуху кому — переставати рухатися, підкорятися волі людини внаслідок перевтоми, від страху тощо (про частини тіла). Коліна відмовили мені в послуху, і я сіла на якусь скриню (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 70); Послух перед законами — неухильне додержання законів.

2. церк. Певні обов'язки, покладені на кожного ченця або на монастирського прислужника, що готується стати ченцем, а також період виконання цих обов'язків. Вибувши літа монастирського послуху, Вишенський осів у самітнім скиті десь серед лісу (Іван Франко, XVI, 1955, 421);
//  Узята на себе ким-небудь обітниця спокутувати гріхи. [Лицар:] Дитину рідну ховають батько-мати і за теє бажають послуху — неволі, значить; спізнаються по волі молодята і вже присяги прагнуть — знов неволі... (Леся Українка, II, 1951, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 343.

Коментарі (0)

ПОСЛУХ 2, у, чол.: ◊ По послуху, розм., рідко — з чуток, з розповідей. Мене взято [з села] немовлям, і рідний свій Чорностав я знав тільки по послуху (Марко Вовчок, VI, 1956, 298).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 343.

Коментарі (0)

ПОСЛУХ 3, а, чол., заст. У стародавній Русі — свідок на суді;
//  Взагалі свідок, очевидець. Служки собору шанобливо вклонилися княгині Всеволодовій, яка привезла дари для собору — «70 гривень соболевих». Та не віддала так свого дару, а вручила його при «послухах» — свідках (Знання та праця, 9, 1965, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 343.

Коментарі (0)