в означеннях
Тлумачення, значення слова «послухач»:

ПОСЛУ́ХА́Ч, ухача, чол., розм., рідко.

1. Те саме, що слухач. Послухані нехай умову нам'ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Марко Вовчок, VI, 1956, 273).

2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Номис, 1864, № 5431); [Храпко:] Таких дітей, як ти, й на улиці скільки хочеш бігає. Аби тут було (б'є по кишені), а то знайдуться і помагачі, і послухачі (Панас Мирний, V, 1955, 179); [Павло:] І хіба таки меж нами не буде другого Сагайдачного? [Ігнат:] Ні вже, поминайте його. Не такі козаки стали! Тепер уже таких послухачів нема, щоб доброго слухали (Микола Костомаров, I, 1967, 149);  * Образно. Слава, славне товариство, за все те, що Ви зробили задля рідного кону, що піднесли його високо вгору і порівняли з постановами найкращих робітників і щирих послухачів тієї чарівної богині Мельпомени (Панас Мирний, V, 1955, 388).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 344.

Коментарі (0)