в означеннях
Тлумачення, значення слова «послухати»:

ПОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.

1. Сприйняти слухом чиюсь мову, розповідь і т. ін., вислухати кого-, що-небудь. Може б хто послухав казки? (Леся Українка, I, 1951, 363); — Послухайте ж, дітки, мене, старого, — почав свою промову Бовдюг, напівлежачи в задку воза (Олександр Довженко, I, 1958, 255); Послухайте мою просту мову сталевара Чубенка (Юрій Яновський, II, 1958, 245); — Ні, ти тільки послухай, що він каже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 306);
//  кого. Побувати на концерті якого-небудь спінака або відвідати оперу з його участю. — Послухав би ти, Корнію, Кіндрата Пожитька у «Запорожці» або в «Наталці Полтавці» Орину Гармашівну! — А що ж, і послухаю, може, — сказав Корній (Андрій Головко, II, 1957, 475). Як (коли) послухати (послухаєш) кого — якщо повірити чиїмсь словам, узяти до уваги те, що хтось говорить. Як послухати, що він про село розповідає, то й правда виходить — роботи край непочатий (Андрій Головко, II, 1957, 413); — А вона [жінка], звиняйте, зноровилася і знає тільки своє: чоботи кров гріють. І коли послухати її, то виходить, що й сонце так не гріє, як чоботи (Михайло Стельмах, II, 1962, 22).

2. Слухати кого-, що-небудь якийсь час, прислухатися до чогось. Хочеться послухать, як море заграє, Як пташка щебече, байрак гомонить (Тарас Шевченко, I, 1963, 80); — Грай, а я послу-хаю, — тихо промовила вона, — я вже давненько стою та слухаю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 240); Вона метнулась до сіней, послухала під дверима, чи тихо в покоях, і, вернувшись до пекарні, позавішувала хустками вікна та причинила двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Сон його був неспокійний: часто вставав, підходив до колиски послухати, чи спить Микола. Син спав (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 344).

3. Слухаючи, визначити стан деяких внутрішніх органів (серця, легенів, бронхів); вислухати. Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою і так близько схилилася до грудей, що Тимкові стало добре чути, як крізь марлеву пов'язку пахнуть медикаментами її коси (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 293); — Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діагноз (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 35).

4. Узяти до уваги чиїсь поради, побажання; виконати вимогу, наказ чи розпорядження когось; послухатися. Послухай дурного, то й сам дурним станеш (Номис, 1864, № 6159); Послухайте мене; я таки пожив на світі, бачив дечого чимало на своєму віку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 307); — Учися, серденько, колись З нас будуть люде, — ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився (Тарас Шевченко, II, 1963, 299); — Отак тебе й послухали, — махнула рукою Одарка Степанівна. — У держави й без того клопоту хватає (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 216).

5. тільки наказ. сп. послухай, послухайте, часто в сполуч. із част. лиш, лишень, бо і т. ін., розм. Уживається перев. разом із звертанням, щоб привернути чиюсь увагу. — Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам (Іван Котляревський, I, 1952, 103); — Галю! Галю! послухай-бо, — промовив менший брат, — слухай-бо, мама принесла чоботи! (Марко Вовчок, I, 1955, 291); — Ось послухайте, тітко, — гомонів згори Сергій. — Обживетеся на новому місці, так ще мене й у гості покличете (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 343.

Коментарі (0)

ПОСЛУХА́ТИ, аю, аєш, недок., перех., заст. Слухати (у 4 знач.); слухатися. У нас така думка: ми в добрих людей віку доживемо, будемо їх послухати, щоб і їм було добре від нас (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 435).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 344.

Коментарі (0)