в означеннях
Тлумачення, значення слова «послушник»:

ПОСЛУ́ШНИК, а, чол., церк. Монастирський прислужник, що відбуває послух (див. послух 1 2), готуючись стати ченцем. В його флігель все частіше навідувались сиві ченці, русяві й чорняві молоді послушники (Нечуй-Левицький, I, 1956, 394); Я мав намір вступити в монастир на деякий час, потрібний для обсервацій, у ролі послушника, надягти на себе підрясник, ходити до церкви, їсти й спати разом із братією (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 292); Отже, Мцирі, монастирський послушник, тобто монастирський прислужник, що має стати ченцем, .. сповідається перед старим ченцем, своїм вихователем (Максим Рильський, III, 1956, 197); Молоденькі послушники, почепивши на палицю великого козуба, несли до трапезної червоні, підсмажені хліби (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 344.

Коментарі (0)