в означеннях
Тлумачення, значення слова «послужливий»:

ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, а, е. Який охоче робить послуги, завжди готовий зробити послугу кому-небудь. Під вікном промайнуло обличчя колгоспного рахівника, завжди тихого й послужливого Івана Сидоровича (Петро Панч, В дорозі, 1959, 111);  * Образно. Мусила стара мати, призвичаєна до тихого, скромного й патріархального життя, придивлятися зблизька тому [до того], що робила її донька на першім поверсі, слухати тисячні шепоти послужливих язиків і нарікань її нещасного чоловіка (Іван Франко, VI, 1951, 235);
//  Дуже ввічливий, уважний, привітний. Вутанька прийшла в кінематограф в парі з воєнкомом. Чемний і послужливий, він, дарма що зупинився десь на приватній квартирі в знайомих, спеціально зайшов за нею, щоб супроводити її цього вечора (Олесь Гончар, II, 1959, 177);
//  Догідливий, запобігливий. В польських умовах миру, які чимдуж інструктуються послужливими газетами, є одно, що примушує тільки знизувати плечима (Василь Еллан, II, 1958, 248);
//  Який виражає догідливість, у якому проявляється запобігливість. Мігалаке, що спочатку не помічав цих жертовних доказів обожування, тепер приймав з явним задоволенням Орисьчине хвилювання і запобігливі, послужливі відповіді (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 343.

Коментарі (0)