в означеннях
Тлумачення, значення слова «посміятися»:

ПОСМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док.

1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 46); Синявін може не прийняти Саїда, може посміятися з нього, як посміявся з Лодиженка (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 56); Марія крізь задуму відчуває, що діти ладні посміятися з її щоденної турботи, і тільки порухом брів обганяє від себе їхню насмішку (Михайло Стельмах, I, 1962, 305);
//  Учинити наругу над ким-небудь. — Та й дивно мені, що ти довірилася йому. Ти спитай, кого він з вашого брата у люди не пустив, з кого не посміявся тільки? (Панас Мирний, I, 1954, 86).

2. перев. без додатка. Сміятися якийсь час. Він був парубок веселий: йому б у карти погуляти, з дівчатами поспівати, насіння полузати, погойдатись на гойдалці, посміятись (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 149); Тільки єдиний притулок має Люба — родину Морозенків. І не рідня вони їй, а живуть, мов рідні. Є з ким пожуритися над своєю долею, є з ким посміятись і пісню заспівати (Михайло Стельмах, I, 1962, 344);  * Образно. Проминули часи суму, непевності, можна й голоті посміятися (Мирослав Ірчан, II, 1958, 403);
//  Сміятися доволі, досхочу; попосміятися. Забрали [діди] свої коні з чурами да й рушили до Низу. А Іванцеві того було й треба. Посміявшись доволі з своїми розбишаками, каже: — Ну, тепер, братчики, нам своя воля (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 182).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 348.

Коментарі (0)