ПОСМІШИ́ТИ, шу, шиш, док., перех.
1. Док. до смішити. Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись — Онисько уже й розсмішив (Панас Мирний, III, 1954, 44).
2. Смішити якийсь час. Кузь почервонів, а Бабенко пирснув у кулак, потім підморгнув Прокопові. Мовляв, не слід заважати. Нехай посмішить своїми опецькуватими дотепами (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 91); — Різнобровий, посміши нас... — Клоуне, покажи, як люди вниз головою ходять... (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 66).