Словник української мови

ПОСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Час від часу потроху смоктати, втягувати в себе (сік з чого-небудь, напої тощо). Пріська помалу замовкла, забавившись грушкою, посмоктуючи та схлипуючи (Леся Українка, III, 1952, 639); Вони розмістилися в неробочому кабінеті сера Грегора і посмоктували якесь питво (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 324);
//  у сполуч. із сл. цигарка, люлька і т. ін. Палячи, раз у раз потроху втягувати в себе дим. Старий іде, посмоктуючи цигарку, муркочучи дідівську пісню (Юрій Яновський, IV, 1959, 259); Оксен не відповідав, замріяно посмоктував цигарку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 533).