Словник української мови

ПОСМИ́КАТИ, посмикаю, посмикаєш і рідко посмичу, посмичеш, док., перех. і неперех. Смикати кого-, що-небудь якийсь час. Коли ми піднялись по сходах, на знайомих нам дверях побачили замок. Ми трохи посмикали його, але таким способом замки не відмикають (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 194); Він посмикав борідку (Натан Рибак, Час, 1960, 153);
//  за що. Покарати кого-небудь, смикаючи за чуба, за вуха тощо. Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок, VI, 1956, 226).