ПОСМИРНІ́ТИ, ію, ієш, розм. Док. до смирніти. Як довідався [Юрішко].., що у нього в хаті Марусяк гостив — нараз дивно якось посмирнів і затих. Лице стало темне, рот мов розірвався... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 255).
ПОСМИРНІ́ТИ, ію, ієш, розм. Док. до смирніти. Як довідався [Юрішко].., що у нього в хаті Марусяк гостив — нараз дивно якось посмирнів і затих. Лице стало темне, рот мов розірвався... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 255).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 346.