в означеннях
Тлумачення, значення слова «посоловілий»:

ПОСОЛОВІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до посоловіти. Баби й діди вже посоловілими очима дивились на пляшки та чарки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 195); — Золото все в наших видурює [осавула], а для чого б то? Чи не для того, щоб, коли зовсім припече, за гряницю [границю] чкурнуть, млина там десь одкрити або шинок? Ні, голубе, — погрозливо хрипіли густо зарослі, посоловілі від люті Сердюки. — Пропадать, так разом усім пропадать! (Олесь Гончар, II, 1959, 262); Мовчазні постаті при ямах то згинаються, то розгинаються над корбами, проводжаючи посоловілими від утоми очима чудних хлопців (Петро Колесник, Терен.., 1959, 199).

2. у знач. прикм. Який став сонним, безтямним (про очі, погляд). Тєрьоха, як видно, лизнув уже й геть-то, бо посоловілими очима мутно тільки дивився на свого товариша (Панас Мирний, II, 1954, 128); Хима сиділа на скрині бліда, аж жовта, тремтяча та перелякана; руки заклякли на віку, посоловілі очі нестямно дивились на двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 92); З похиленою головою і з посоловілим поглядом вертала вона додому (Ольга Кобилянська, I, 1956, 105).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 352.

Коментарі (0)