в означеннях
Тлумачення, значення слова «поспіх»:

ПОСПІХ, у, чол.

1. Дія і стан за знач. поспішати. Скорий поспіх — людям посміх (Номис, 1864, № 5580); Служба поштова більше, може, ніж яка-будь інша, крім залізничої [залізничної], вимагає строгої пунктуальності і уваги, зверненої на кожду найменшу дрібницю, а при тім якнайбільшого поспіху (Іван Франко, II, 1950, 313); Жірондист кидається до пера, рука тремтить від поспіху і непевності в думках, далі він кидає перо, нічого не написавши (Леся Українка, II, 1951, 178); Підсвідома певність небезпеки викликає поспіх (Юрій Яновський, I, 1958, 149); Поспіх [Мацієвського] передавався інженерам, технікам, десятникам і всьому півторатисячному загону робітників (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 148).
 Без поспіху — не поспішаючи, не хапаючись; неквапливо, без метушні, повагом. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Яків Качура, Вибр., 1947, 276); Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху, вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю, заспокоює рівною тихою усмішкою, і здоров'ям, і поглядом на світ (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 271); За поспіхом; 3 поспіху — поспішаючи; через те, що поспішав (поспішала і т. ін.). — А де ж твій картуз? Лап він за голову, — нема картуза.. Мабуть, як вискакував зо зрубу, якась гілляка збила, а він за поспіхом і не помітив того (Борис Грінченко, I, 1963, 448); Увійшовши у вагон, черниці заметушились, шукаючи місця й не бачачи з поспіху, де є вільне (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 370); З поспіху, а то з перестраху Улянка спотикалась і розсипала без пуття пісок (Леся Українка, III, 1952, 665); З поспіхом: а) дуже швидко. — А де ж ваші діти?.. Максим вклонився і з поспіхом задроботів [задріботів]: — От вони, старшино! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37); б) похапки, похапцем. З гарячковим поспіхом припала [Гінда] до скриньочки, де держала між своїми речами в коробці від сірників кількома шматочками зав'язані гроші (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 72); У (в) поспіху — поспішаючи, кваплячись. — Лаписько наблизився до свині і своїм ножем розтяв на ній посторонки так шпарко, що в поспіху покалічив свинячі ноги (Іван Франко, III, 1950, 212).

2. заст., рідко. Успіх. Почав Якимко вчитись. Не раз тішив він батька і вчителів незвичайним поспіхом у науці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 176); Бажаю Вам всякого поспіху на науковому полі (Леся Українка, V, 1956, 168).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 356.

Коментарі (0)