в означеннях
Тлумачення, значення слова «поспішати»:

ПОСПІШАТИ, аю, аєш, недок., ПОСПІШИТИ, шу, шиш, док.

1. з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися. Вона кидалась до всього, бігала, поспішала перемивати й перетирати, щоб було вільно, коли подруга прийде, щоб побалакати з нею (Панас Мирний, III, 1954, 175); Старий Варчук поспішав скосити перестиглий овес (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 168); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 431); Збоку при смолоскипі двоє бійців кували коня. Вони поспішали, раз у раз поглядаючи у бік кухні, бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (Олесь Гончар, III, 1959, 78); Дякую щиро за згоду перекласти деякі мої оповідання].. Добре, коли б поспішити з виданням (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 458);
//  тільки док., перев. з інфін. Надто рано, передчасно зробити що-небудь. Юх, ви люди небораки, — промовляв Василь до різця, з-під якого бігла, крутилася красива стружка, — ох, ви люди білоручки! Поспішили засудити бідного Келембета за отого Ніколаєва (Юрій Яновський, II, 1954, 104); — Як радісно!.. — І радісно й часом дуже сумно. — Ну, що ви? — Так. Поспішив народитись, Михайле Івановичу (Олександр Довженко, I, 1958, 484);
//  тільки недок., із запереч. не та інфін. Не виявляти бажання негайно розпочати якусь дію, приступити до якої-небудь справи, роботи. Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Яків Качура, Вибр., 1953, 75). Не поспішаючи — поволі, повагом, не кваплячись. Яків, звернувши на польову дорогу, не поспішаючи, пішов додому (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 10).

2. Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін.; намагатися скоріше потрапити кудись, вчасно прийти, не спізнитися. Швидче [швидше], коню, швидче, коню, Поспішай додому! (Тарас Шевченко, I, 1951, 7); — Лягаймо, невістко, спати, бо завтра треба вдосвіта вставать та на панщину поспішать, — сказала мати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 183); Захар поспішав, піт йому заливав очі (Іван Ле, Право.., 1957, 21); — Хоч і нерано вже, а як поспішу востаннє, то хоч смерком, а таки добреду додому... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); Боженко поспішив до гурту поважних людей (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 62);  * Образно. Високо-високо, в глибокій, бездонній синяві неба, спокійно, безтурботно поспішали дві легенькі пухнасті хмаринки (Олесь Донченко, II, 1956, 523);
//  тільки недок., за ким — чим, розм. Те саме, що устигати. Четвірня [четверня] добрих коней несла легенький фаетон ніби на руках. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Він сопів, як ковальський міх, і ледве поспішав за Маланкою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 23);
//  тільки недок., за чим, перен., рідко. Прагнути не відстати від вимог сучасності, не залишитися позаду. Він [П. Тичина].. свідомо поспішає за революцією, за новим життям (Василь Еллан, II, 1958, 79).
 Поспішати нікуди — немає підстав квапитися, не варто прискорювати події. — А я женитися не думаю, — відповів Рубін з серйозністю, на яку лише здатний був його вік. — До тридцяти років не оженюся, а тоді вже понесу голову під шибеницю. — І це діло, — відповів Каленик Романович. — Поспішати нікуди (Іван Сенченко, Опов., 1959, 9).
Не поспішай (не поспішайте) з козами на торг див. коза; Поспішати поперед батька в пекло див. пекло.

3. Ідучи прискорено, показувати пізніший час (про годинник). Нерівно, як зашкоджене серце, бився у темряві годинник: то уповільнювався, то раптом поспішав (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 72).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 357.

Коментарі (0)