ПОСПІ́ШНИЙ, а, е.
1. Який робиться, відбувається,
виконується і т. ін. дуже швидко, з поспіхом; швидкий,
поквапливий. Капітан слухав тих слів, уриваних,
поспішних, що дихали раз пристрастю, ніжною любов'ю,
то знов розпукою і щирим жалем (Іван Франко, VI, 1951, 481);
Поспішний відступ черкасців до лісу не рятував їх —
це розуміли навіть рядові бійці (Іван Ле, Наливайко, 1957,
93); Незабаром у коридорі залунали чиїсь поспішні
кроки (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 56); Вона йшла за якоюсь
нагальною потребою, йшла звичайною, поспішною,
діловою ходою пильно заклопотаної людини (Юрій Смолич,
День.., 1950, 204).
Поспішний поїзд, зах. — те саме, що Швидкий поїзд
(див. поїзд). — Ми заплатили в готелі, поїхали на
залізницю і за чверть години мчалися поспішним поїздом
до Варшави (Іван Франко, IV, 1950, 367).
2. Зроблений надто швидко, без належної підготовки, достатніх підстав і через те неправильний, недостатньо обґрунтований і т. ін. — Одначе.. ви робите поспішний висновок. Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62); Практика показує, що нехтування висновками науки, теорії неминуче веде до прийняття поспішних, непродуманих, відірваних від життя рішень, до ігнорування історичного досвіду (Комуніст України, 10, 1966, 23).