в означеннях
Тлумачення, значення слова «посполитий»:

ПОСПОЛИ́ТИЙ, а, е.

1. іст. На Україні до Народно-визвольної війни 1648 — 1654 рр. та в перші роки після неї — належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII—XVIII ст., — належний до селян. Почали жовніри.. беззаконні окорми і напитки од людей вимагати, жінок та дівчат козачих, міщанських і посполитих безчестити і мордовати [мордувати] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 51).
 Посполите рушення — у феодально-кріпосницькій Польщі XIII—XVIII ст. — загальне ополчення шляхти. [Матушка гуменя:] А, проте, і наші вороги не дрімають. Король повелів посполите рушення збирати та вдарити на заступників віри нашої (Панас Мирний, V, 1955, 75); Турецько-татарські напади зустрічали слабий опір з боку польського і литовського урядів. Найманих військ, які в той час почали замінювати посполите рушення (шляхетське ополчення), було недосить (Історія УРСР, I, 1953, 147); Посполиті селяни — загальна назва селян Лівобережної і Слобідської України в другій половині XVII — XVIII ст.; Річ Посполита — офіційна назва польської феодальної держави від часів Люблінської унії 1569 р. до 1795 р. Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається індик після того, як голова обрубана (Панас Мирний, 1, 1949, 186).

2. у знач. ім. посполиті, тих, мн. (одн. посполитий, того, чол.; посполита, тої, жін.), заст. Селяни. [Ткаля:] Принцеса ж мусить бути до кінця [турніру], щоб найгіднішого надгородити своїм вінцем. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого [підлого] і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка, II, 1951, 190); За смерть хлопа пан хіба що сорок гривен заплатить, а спричинися до цього посполитий чи козак, то й життям не відкупиться (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 32); В 1640 р. слуги князя Заславського вчинили наїзд на Пилипівську буду Тишкевича, розгромили її, а посполитих, підсусідків і челядь будну з усім їх майном пов'язали і перегнали в буду Заславського (Історія УРСР, I, 1953, 211);
//  Некозацьке населення Запоріжжя часів Нової Січі (1734-1775 рр.). — Як старшина з гетьманом розпорядила [розпорядилася], так і зосталось. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 118).

3. заст., рідко. Звичайний. Як часто все починається з маленького, зовсім буденного й посполитого слівця! (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 216).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 358.

Коментарі (0)