ПОСТАМЕ́НТ, у, чол.
1. Висока підставка або
підніжжя, на яких встановлюють пам'ятник або скульптуру;
п'єдестал. Посередині майданчика, високо над Дніпром,
стояв на гранчастому постаменті пам'ятник (Петро Панч,
Ерік.., 1950, 56); Біля бронзового Шевченка бавилися
діти ..З височини постаменту Тарас Шевченко стежив
за всім, що діялося в парку, і ховав вдоволений усміх у
вуса (Натан Рибак, Час... 1960, 107); Вони привезли з заводу
невеличкий крап, який містився на автомашині, і з його
допомогою підняли і встановили пам'ятник на високий
гранітний постамент (Вадим Собко, Серце, 1952, 68);
//
Художньо оздоблена підставка для чого-небудь.
Сьогодні біля села на постаменті височить трактор —
символ подвигу радянських людей на цілині (Вечірній Київ,
11.X 1967, 2).
2. Художньо оздоблена основа вази, колони і т. ін. Виломлює [Євфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв'язує їх у вінець і стає на постаменті колони в позі богині Перемоги — Ніке, простягши руку з вінцем (Леся Українка, III, 1952, 424); До.. 300-річчя возз'єднання України з Росією найкращі майстри артілі виготовили велику вазу на постаменті (Матер. з етн., 1956, 11).