ПОСТА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням постати1. Адже Україна ще віддавна, з часу постання життя на євразійському суходолі, була місцем схрещення шляхів не лише з варягів у греки, а й з германців, романців та саксів у монголи, турки та інди (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 99); Поряд з відмиранням або зниканням з пожовтневої мови певного числа лексичних елементів дожовтневого часу, в ній виникло багато нових слів, постання яких у мові зв'язане з новими явищами в пореволюційному житті, в найрізніших ділянках соціалістичного будівництва (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 36); Особливо постання періодичних видавництв, журналів з літературно-науковими цілями та газет із літературними претензіями причиняється багато до розвою перекладаної [перекладної] літератури (Іван Франко, XVI, 1955, 398).
2. Походження. Питань походження української мови, власне, кілька. Перше стосується постання української літературної мови (Питання походження української мови, 1956, 5).