в означеннях
Тлумачення, значення слова «постановляти»:

ПОСТАНОВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОСТАНОВИТИ, новлю, новиш; мн. постановлять; док.

1. неперех. Приймати колективну ухвалу, виносити рішення (перев. на зборах, з'їзді і т. ін.). [Покликач:] Сенат і римський люд постановляв, щоб виконать сей вирок необорно [незабарно] (Леся Українка, II, 1951, 543); І Всеукраїнський з'їзд Рад постановляє: Влада на території Української республіки віднині належить виключно Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів (Наука і життя, 4, 1970, 30); — Як один, всією громадою постановили Піски не пустити козаків у село (Андрій Головко, II, 1957, 313);
//  юр. Здійснюючи слідство, доходити певних висновків, виносити вирок (про судові органи). Лукину визволили з тюрми й випустили на волю: суд постановив, що Лукина невинна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 359);
//  перев. док., також у сполуч. із сл. собі та інфін. Прийняти якесь рішення; вирішити щось зробити. Через день після приїзду постановили справити весілля (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 86); Постановила [Целя] собі якнайчастіше відвідувати і потішати горем прибиту Ольжину матір (Іван Франко, II, 1950, 319); — От я постановив собі вивчити між ділом «Кобзар» весь напам'ять (Юрій Яновський, I, 1954, 77).

2. перех., діал. Встановлювати, запроваджувати. — Світ, Маргарето? — відказала Олена, і згірдливий усміх промайнув по її лиці.. Ані їх хвальба, ані їх догана не були ніколи в силі постановити для мене якесь правило! (Ольга Кобилянська, I, 1956, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 369.

Коментарі (0)