ПОСТАНОВИТИ 1, див. постановляти.
ПОСТАНОВИТИ 2, новлю, новиш; мн. постановлять; док., перех., розм.
1. Поставити кого-небудь кудись.
Губернатор постановив Івгу за полотняну стіну і каже
їй: «Слушай [слухай], що він буде говорить», а його
звелів увести до себе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 292); Ввели його
і при колоні В порога там постановили (Леся Українка, ї,
1951, 338);
// Помістити на постій, для проживання.
Розстановлюючи їх [москалів] на днівки, постановили
одного і в хату до Горпини та Солохи (Панас Мирний, I,
1954, 61).
2. Послати виконувати де-небудь якусь роботу,
доручення. Обійшов він з бунчуком увесь табір і всюди
постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь,
і до табору нікого без оклику не звелів пускати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 158);
// ким, на кого, за кого.
Призначити на якусь посаду. А піп мені каже: — ..Візьмеш
попівну, то хутче на дяка постановлять (Марко Вовчок,
VI, 1956, 235); Він був спершу кучером, та як поносили
коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його
постановили сторожем в конторі (Панас Мирний, IV, 1955,
189); Як виріс [Іван] та одбув «солдатчину», вернувся
додому, добре грамотний, то всю громаду оплів — зараз
же за писарчука постановили, і тут багато хабарів
йому перепадало (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 350).
3. Помістити щось де-небудь, кудись. Христя
засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині
(Панас Мирний, III, 1954, 11); [Степанида:] Оті
полумисочки, сусідонько, не ставляйте на припічку, а
краще у мисника, а макітру можна постановити геть туди,
аж на черінь... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 10); Постановивши на
столі самовар, вона спинилась коло порога і почала
позирати на всіх прищуреними лукавими очима,
осміхаючись і чуть помітно кокетуючи бровою (Степан Васильченко, IV,
1960, 26);
// Подати на стіл страву, почастувати чимсь.
Простому народу доброго борщу з салом постановить
[Настуся] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 471); Настя метнулась в
сіни, принесла вареники й пляшку і постановила на
столі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 339).
4. Укріпити що-небудь десь, надавши стійкого положення; установити. Аж жаль його: був багатий, І рідня і діти Єсть у його, а нікому Хрест постановити (Тарас Шевченко, II, 1963, 202).
5. Збудувати. Перестав [п'яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку ів хліб (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229).
6. Організувати, налагодити (справу, роботу і т. ін.).
— От я постановив свій хор так, що всі люди на селі
хвалять (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 71); У понеділок будемо у
гурті раятися, як би краще це діло постановити
(Панас Мирний, V, 1955, 397).
Постановити на своєму (на своє) — те саме, що
Поставити на своєму (див. поставити 1). — Ой, сестрице!
набралась я мороки, а таки на своєму постановила
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 393); Постановити чарку (пляшку
і т. ін.) — те саме, що Поставити чарку (пляшку
і т. ін.) (див. поставити 1). — От тут недалечко
пивничка.. Ходім, постановлю тобі пляшечку, щоб ти знав
дядька Володька та його добрість... (Марко Вовчок, VI, 1956,
280).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 368.