ПОСТАРШАТИ, аю, аєш. Док. до старшати; подорослішати. — Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся (Панас Мирний, I, 1949, 355); Бачила я.. Богдана Комарова, що вже ходить до Львівського університету, — постаршав і споважнів так, що аж не пізнала його (Леся Українка, V, 1956, 418); Діти постаршали за цю ніч: у маленькі серця теж сіялась і сіялась велика скорбота батьків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 7).