ПОСТА́РИТИ, ить, док., перех. Зробити старим, старішим. — Постарили, брате, Мене чужі хати, Чужа роботонька Та зла недоленька! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 559); — Невже я такий старий? — запитував він сам себе. — Ні. Це просто від роботи. Робота постарила мене (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87).