ПОСТАТЬ 1, і, жін.
1. кого, чия. Зовнішній вигляд,
обриси тіла людини. Було щось скрите, тривожне в її
лиці, в її очах, у всій її постаті (Іван Франко, VI, 1951, 379);
Був [князь] невеликого зросту, ціла його постать була
дуже аристократична, рухи зграбні й поважні (Леся Українка,
III, 1952, 501); Твоя розмова, постать і вигляд твій —
Все разом свідчить: римлянин (Микола Зеров, Вибр., 1966,
338);
// перев. з означ. Тіло, тулуб, стан кого-небудь.
Він мусив з ними шукати гриби, насилу згинаючи свою
ситу постать у білому підряснику (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 320);
Вся постать у неї тремтіла, голова трусилася, сльози
рясно-рясно посипались з закритих очей (Панас Мирний, IV,
1955, 298); Міцна й струнка, незважаючи на свою
огряднувату постать, ішла вона поруч чоловіка, і сотник
скоса милувався з її рівної, як стовбур, шиї і високих
пружних персів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 36);
// Будова тіла; статура. Тілько ж і Петро був
козак не дитина: мав батькову постать і силу,
ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 106); [Микита:] Що ж він — на вроду
кращий від мене, чи розумніший? Чи постаттю, чи
хистом взяв? (Марко Кропивницький, I, 1958, 74); Дочка ще зберігала
гінку дівочу постать, але плечі в неї закрутішали,
груди набухли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 509).
2. перев. у функції підмета. Якась людина, хтось
(звичайно про незнайому людину або про того,
кого важко впізнати, розгледіти здаля, в
темряві і т. ін.). На переднім плані три постаті (жінка,
дівчина і дівча-підліток) сумно сидять над погаслим
багаттям (Леся Українка, II, 1951, 147); У задимленому
сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля
ковша вовтузились тьмяні постаті (Михайло Стельмах, I, 1962,
146); Погляд Наринського притягла до себе невисока
постать, що прямувала заводським подвір'ям до
лабораторій (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 18);
// У сполуч.
із означ. дівоча, жіноча, чоловіча тощо
або з ім. у род. в. виражає відповідну назву людини
(людей) за статтю, родом діяльності і т. ін. На нічному
зоряному небі виткнулась ставна парубоча постать і
зникла по хвилі в густих бур'янах по той бік тину (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 336); В ліві двері обережно заглядає закутана
жіноча постать (Іван Кочерга, II, 1956, 362); І нараз —
людська постать! Людина? Тут? Де лише скелі і дикий
звір? ..Ні. не може бути! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 314);
Порожньо на засніженому пероні. Лише поодинокі постаті
залізничників з ліхтарями в руках, як тіні, мовчки
снували по коліях (Андрій Головко, II, 1957, 439).
3. перен. Особа як носій певних соціальних та
особистих рис, ознак тощо. Може, й цей невеличкий
причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і
разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать
нашого великого Кобзаря (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 48); Постать
видатного українського прозаїка І. С. Нечуя-Левицького
в останні роки привертає дедалі більшу увагу
дослідників (Радянське літературознавство, 6, 1971, 30);
// Видатна особа,
визначний представник кого-, чого-небудь.
// шаную
кожного народу Історичні постаті і дати (Любомир Дмитерко,
Осінь.., 1959, 55); Після виходу «Плуга» Павло Тичина
став однією з найпомітніших постатей української
радянської поезії (Поезія і революція. 1956, 141).
4. Уявний образ кого-небудь. І хоч з тобою
розстанусь, то в думці моїй зостається Наче жива твоя постать
і кожнеє слово з речей (Леся Українка, I, 1951, 97); Перед очима
в Панаса невідступно стояла кумедна постать
гладкого пана в постолах, сама серед поля, невміла і
безпорадна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45); Снилися Юрасеві
Хмельницькому гетьманські клейноди. Та коли він уже взяв у руки
булаву, перед очима виросла постать батька, і Юрась
закричав, заметався на постелі (Натан Рибак, Переяславська Рада,
1953, 96).
У (в) постаті кого, чого — в образі кого-, чого-небудь.
[Саня:] Взагалі мужчинам не варто вірити, а вам і
надто. Вам он, навіть любов уявляється в постаті якоїсь
балерини (Леся Українка, II, 1951, 33).
5. Персонаж літературного твору; художній образ.
Ся постать [у повісті О. Кобилянської] узята цілком
з життя і робить враження портрета (Леся Українка, V,
1956, 43); Частіше й частіше з'являлася в його [Т.
Шевченка] творах і постать кріпака, кинутого в казарму
паном, щоб без перешкод оволодіти його дружиною
або нареченою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 293);
Традиційною постаттю для інтермедій і вертепу був образ
солдата (Радянське літературознавство, 1, 1963, 112); Центральна постать
твору;
// Скульптурне зображення кого-небудь; статуя.
Посеред площі величезна будова, ще не скінчена:
..велетенські постаті богів з невикінченими емблемами на
головах (Леся Українка, II, 1951, 242); Нарешті полум'я
освітило й куточки хижі, в одному з яких — за
вогнищем — стало видно глиняний приступок, а на ньому
дерев'яні постаті Перуна й Волоса (Семен Скляренко, Святослав,
1959, 8); Стоять на Карловім мосту гігантські
скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на
яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої
Влтави (Олесь Гончар, III, 1959, 457); * У порівняннях. На човні, як
велетенська чавунна постать, ще довго стояла Соломія,
спершись на кіл та вдивляючись у чагарник, де разом
з Остапом зникало її щастя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 338);
// Зображення людини на малюнку, картині. Висунув
[Дорошенко] з-під стіни насеред кімнати мольберт з
картиною олійними фарбами. Іще не зовсім закінчена.
Деякі постаті на ній були накреслені ще самою
вуглиною (Андрій Головко, II, 1957, 193).