в означеннях
Тлумачення, значення слова «постава»:

ПОСТА́ВА, и, жін.

1. Звичне положення тіла під час ходіння, сидіння тощо, властива кому-небудь манера триматися. Спокійна рівновага і сила виднілась в його рухах і поставі (Іван Франко, II, 1950, 154); — Не тільки ваша яскрава врода, ще більше, ще дужче вразив мене сміливий ваш погляд і оця гордовита, сповнена природної гідності постава (Олесь Гончар, II, 1959, 182); Якось під час огляду частини, де він служив, на його атлетичну статуру, зріст і гвардійську поставу звернув увагу царський генерал і поцікавився, звідки він родом (Літературна Україна, 9.VI 1967, 3);
//  перев. з означ., у сполуч. із сл. голова. Манера тримати голову; постановка. [Директор музею:] Від цієї постави голови так і віє духом Челліні (Олесь Донченко, VI, 1957, 527); Ганна мерзлякувато поводила плечима, але горда постава голови й рішуча, тверда хода робили її урочистою (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 210);
//  Положення тіла людини або тварини у певний момент; поза. Тілько княгиня не змінила своєї постави (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 163); Перед статуєю ми побачили незлічиму силу народу в найрізніших одягах і поставах (Іван Франко, II, 1950, 97); Ледяник підвів голову від книжок і застиг в зігнутій поставі (Мирослав Ірчан, II, 1958, 46); Побачивши перед собою жінку, легінь.. набрав молодечої постави — от як завше легінь перед дівков [дівкою] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 50).

2. рідко. Те саме, що постать1 1. Навкруги, під дрібним холодним дощем, не горять, а куряться огнища; коло них. в., загравах, кривавими плямами вбачаються людські постави (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 23); Майданівна вогкими очима задивлялася на міцно скраяну Андрійову поставу (Яків Качура, II, 1958, 10); Тонку і височеньку його поставу облягав сільський саморобний кожушок: ладний, добре пошитий, червонястого чи цегляного кольору (Терень Масенко, Життя.., 1960, 95);
//  Зовнішній вигляд; зовнішність. Постава свята, а сумління злодійське (Номис, 1864, № 178); Був се двадцятилітній парубчак, але, судячи по його поставі, можна було дати йому ледво [ледве] п'ятнадцять літ (Іван Франко, II, 1950, 246).

3. спец. Вроджене положення, розташування яких-небудь частин тіла. У широкогрудих свиней постава передніх ніг широка (Свинарство, 1956, 15).

4. Вироблене тренуванням особливе положення тіла людини (рук, ніг тощо), пристосоване для виконання яких-небудь вправ, рухів і т. ін. Це були сміливі їздці, але їх постава з зігнутими колінами в коротких стременах була незграбна й вайлувата (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 159).

5. театр. Здійснення режисером театральної вистави. П'єси Франка сценічні, прості до постави і тому майже всі з успіхом ішли на сцені (Історія української літератури, 1, 1954, 558); Готувався до постави «Невольник» М. Кропивницького (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 103).

6. заст., рідко. Те, що ставлять на стіл для пригощання; частування. Де була така постава? де такий достаток? І напитки, і наїдки, і музикам взяток? (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 361.

Коментарі (0)