ПОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док. Стежити якийсь час.
Гордій вибіг надвір постежити, чи нікого немає
навколо (Олександр Копиленко, Сон, ранок, 1951, 47).
Постежити очима за ким — проводити поглядом того,
хто відходить, віддаляється, йде звідкись.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 372.