ПОСТІ́Й, тою, чол.
1. розм. Тимчасове проживання або
ночівля на квартирі в кого-небудь. — А коби я у вас
попросився на постій, хазяєчко? (Василь Кучер, Прощай..,
1957, 201); Плата за постій;
// рідко. Помешкання,
яке здають внайми кому-небудь. Його оклунки вносили
до хати дядько й жінка — господарі постою (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 66).
2. заст. Тимчасове перебування військових частин
у певному населеному пункті; розміщення солдат і
офіцерів у приватних будинках, квартирах. Прийшли у
ту слободу, де вона жила, салдати [солдати] на постій
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 432); Давно се діялось колись, Ще як
борці у нас ходили По селах та дівчат дурили, З
громади кпили, хлопців били Та верховодили в селі, — Як ті
гусари на постої (Тарас Шевченко, II, 1963, 98); Після того,
коли в селі нашому зупинилась на постій червоноармійська
рота, банда більше не насмілювалась потикатись
до нас (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 16);
// рідко.
Помешкання, тимчасово зайняте солдатами або офіцерами.
Знаходились серед них [козаків] і такі, що досить вільно
поводилися з майном міщан, вередували постоєм (Іван Ле,
Наливайко, 1957, 82); Кімната була чимсь середнім
між майстернею слюсаря-кустаря і тимчасовим постоєм
солдата (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 78);
// розм.,
рідко. Військові частини, що тимчасово перебувають у
певному населеному пункті. Переляканий пан
покликав військо; бунт успокоено різками і військовим
постоєм, що, пробувши в селі дві неділі, вичерпав усі засоби
не тілько у селян, але і в дворі [пана] (Іван Франко, III, 1950,
266); Франко-грецький постій, кидаючи зброю,
знімаючи руки догори, заметушився, не бачачи ворога і не
знаючи, куди ж іти в полон! (Юрій Смолич, Світанок..,
1953, 635).
На постої [бути (стояти і т. ін.)]; Постоєм стояти
(стати) — тимчасово перебувати в якомусь населеному
пункті, на квартирі в кого-небудь (про військові
частини або окремих солдат і офіцерів). До Сергунька та
Скоробагатька прийшов їхній старший сержант, що
був на постої через кілька дворів од них (Євген Гуцало, З горіха..,
1967, 61); Піший Батуринський полк, який стояв в
Умані постоєм, теж відправляється на війну (Юрій Смолич,
II, 1958, 22).
3. розм., рідко. Чиєсь житло. Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 313).