в означеннях
Тлумачення, значення слова «постій»:

ПОСТІ́Й, тою, чол.

1. розм. Тимчасове проживання або ночівля на квартирі в кого-небудь. — А коби я у вас попросився на постій, хазяєчко? (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 201); Плата за постій;
//  рідко. Помешкання, яке здають внайми кому-небудь. Його оклунки вносили до хати дядько й жінка — господарі постою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 66).

2. заст. Тимчасове перебування військових частин у певному населеному пункті; розміщення солдат і офіцерів у приватних будинках, квартирах. Прийшли у ту слободу, де вона жила, салдати [солдати] на постій (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 432); Давно се діялось колись, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили, З громади кпили, хлопців били Та верховодили в селі, — Як ті гусари на постої (Тарас Шевченко, II, 1963, 98); Після того, коли в селі нашому зупинилась на постій червоноармійська рота, банда більше не насмілювалась потикатись до нас (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 16);
//  рідко. Помешкання, тимчасово зайняте солдатами або офіцерами. Знаходились серед них [козаків] і такі, що досить вільно поводилися з майном міщан, вередували постоєм (Іван Ле, Наливайко, 1957, 82); Кімната була чимсь середнім між майстернею слюсаря-кустаря і тимчасовим постоєм солдата (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 78);
//  розм., рідко. Військові частини, що тимчасово перебувають у певному населеному пункті. Переляканий пан покликав військо; бунт успокоено різками і військовим постоєм, що, пробувши в селі дві неділі, вичерпав усі засоби не тілько у селян, але і в дворі [пана] (Іван Франко, III, 1950, 266); Франко-грецький постій, кидаючи зброю, знімаючи руки догори, заметушився, не бачачи ворога і не знаючи, куди ж іти в полон! (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 635).
 На постої [бути (стояти і т. ін.)]; Постоєм стояти (стати) — тимчасово перебувати в якомусь населеному пункті, на квартирі в кого-небудь (про військові частини або окремих солдат і офіцерів). До Сергунька та Скоробагатька прийшов їхній старший сержант, що був на постої через кілька дворів од них (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 61); Піший Батуринський полк, який стояв в Умані постоєм, теж відправляється на війну (Юрій Смолич, II, 1958, 22).

3. розм., рідко. Чиєсь житло. Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 313).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 375.

Коментарі (0)