в означеннях
Тлумачення, значення слова «постіль»:

ПОСТІЛЬ, телі, жін.

1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 73); [Писар:] Йоли ж гарна бісова дівчина: оком, поведе — й слабого З постелі зведе (Карпенко-Карий, I, 1960, 47); Неня вже постіль постелила, теплий ліжничок приготовила — спиться так солодко-солодко (Гнат Хоткевич, II, 1966, 104); Місяць ллє голубе сяйво і од того в клуні видко, і все в голубому. Під стіною лежать складені бруси на нові лутки, обіч — старий віз, іще батьківський, а на ньому на солому кинутий сіряк — постіль Юхимова (Андрій Головко, II, 1957, 235);  * Образно. Постіль мені буде — широкі поля; А чорная хмара покриє... (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 88); Хтось сіяв. Набирав золотого зерна повну жменю й кидав поперед себе в чорну пухку постіль (Андрій Головко, I, 1957, 68);  * У порівняннях. Впаду я на сніг нагірний, мов на білу постіль (Леся Українка, I, 1951, 196);
//  Те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі. Вони [злодії] чисто забрали гардероб пана і пані, дещо з постелі і з інших речей, що могли винести без стуку (Іван Франко, IV, 1950, 43); Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (Михайло Стельмах, I, 1962, 137).
 На смертній (смертельній, заст. божій) постелі [бути (лежати)]: а) бути при смерті, помирати. Тілько на смертній постелі він оповів усім про ту дивну пригоду, яка була з ним за життя (Іван Франко, IV, 1950, 145); б) бути мертвим, померти. Скоро його мати старая на божої [божій] постелі вздріла, На своє лице християнськеє хрест собі положила (Павло Чубинський, V, 1874, 850); Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 191); У (в) постелі лежати — хворіти; У (в) постіль злягти — захворіти. А Мотря від такої зневаги, від тяжкого уразу, від тривоги занедужала, в постіль злягла (Панас Мирний, I, 1949, 407).

2. геол. Нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину.

3. техн. Частина машини або якого-небудь механізму, на якій розташовують інші деталі. Інженери.. створили конструкцію універсальної постелі, яка дає змогу складати на ній різні секції для багатьох типів суден (Наука і життя, 2, 1957, 18);
//  Основа, підґрунтя для чого-небудь. На дні уклали так звану постіль з щебеню, на неї спускались бетонні масиви вагою до трьох тонн кожний (Вечірній Київ, 9.I 1957, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 376.

Коментарі (0)