в означеннях
Тлумачення, значення слова «постоялець»:

ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, чол., заст.

1. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заїзд 1 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 364);
//  Той, хто живе на квартирі в кого-небудь; квартирант. — Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (Іван Франко, VII, 1951, 39);  * У порівняннях. В рідній хаті, а тримався [син], наче не свій, наче постоялець (Олесь Гончар, II, 1959, 198).

2. Солдат або офіцер, що стоїть постоєм де-небудь, у когось. [Михайло:] А се що таке, жінко? [Тетяна:] Що таке? Москаль-постоялець (Іван Котляревський, II, 1953, 56); Солдат підковзнувся і впав. Петро Скирда, який дивився у вікно, впізнав у ньому денщика свого постояльця (Петро Панч, В дорозі, 1959, 124); В кожній бо хаті стоять на квартирі солдати і кожний постоялець приносить харчовий пайок із військового складу (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 269).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 378.

Коментарі (0)